Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 167 168 169 170 171 172 < 173 > 174 175 176 177 178 179 .. 200 >> Следующая

Українське Полісся — одна з фізико-географічних зон України. їм. частина Полісся означає: «лісова сторона, край, дрібний ліс, зарослий чагарником». Прикм. частина складного топоніма від Україна, утворилася за допомогою суф. -ськ(е). Подібне утворення назв: Український степ, Український лісостеп.
Український кристалічний щит — підняття кристалічного фундаменту пд.-зх. частини сх.-європейської платформи. Простягається з пн. зх. на пд. сх. від р. Горинь, п. пр. Прип’яті, майже до Азовського моря загальною довжиною більше 1000 км і шириною близько 250 км. У минулому — висока гірська країна, яка внаслідок процесів руйнування перетворилась на вис., до складу якої нині входять: Волинська, Подільська, Придніпровська і Приа-зовська вис. їм. частина складного топоніма щит означає: вели-
364
ка ділянка земної кори, на якій дуже давні (докембрійські) кристалічні породи виходять на поверхню. Якщо на Скандинавському кристалічному щиті вони виходять на поверхню всюди, то на Українському — тільки по долинах річок. Прикм. частина від топоніма Україна, утворення за допомогою суф. -ськ(ий).
Українські Карпати, Карпати (Карпати Українські, Карпати Лісисті) — складова частина гірської системи Карпат на зх. України в межах Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської та Чернівецької обл., простягаються з пн. зх. на пд. сх. Походження назви К. не встановлено. Вона вперше зустрічається у творах гр. історика Геродота (V ст. до н. е.) як назва однієї з приток Дунаю — Капріс. У старод. римлян — Сарматські гори. Як назва гір слово Карпати вперше згадується у Клавдія Птоломея (II ст. н.
е.). Зі старод. Греції назва потрапила до творів араб, вчених як Карбад. У давньоугор. літературних пам’ятках Карпати відомі під назвою Руські гори. Щодо походження ороніма К. існує кілька гіпотез. Одні назву виводять від слова хрб, харбат «хребет». Інші пов’язують з племенем карпів, які, за даними античної географії, жили на території Східних Карпат. За найновішими дослідженнями, вихідним словом для ороніма К. є слов. *karpa < праслов. *kbrpatb(jb). Словотвірною базою є *кьгра- з генетичним значенням «щось криве, вигнуте; вигин, виступ». Реконструкція пра-форм *kbrpa/*skbrpa, *къгръ/*зкьгръ здійснюється на основі слов, матеріалу. Пор. болг. діал. карпа «скеля», «велика скеля», карпи
— «скелі стрімчаки». І.-є. *(s)ker- «гнути, згинати» [Коз.] в розумінні «скелясті гори». Східні К. майже повністю лежать на території України, тому їх і називають У.К., а за розкішні ліси} які вкривають цю частину гір, — Лісистими К. Звідси ж Карпатський заповідник — державний заповідник, розташований на Закарпатті сх. м. Хуст, на п^. сх. Українських Карпат. Має три філіали: 1) Угольський масив, розташований на лівому бер. Тереб-ліки, пн. с. Уголь, від якого перейняв назву. Охороняються рідкісні асоціації чистих бучин; 2) Говерлянський масив в p-ніс. Говерли. Охороняються типові природні комплекси високогірного ландшафту Карпат; 3) Чорногорський масив в p-ні Чорногори (Івано-Франківська обл.). Збереглися природні комплекси високогірного ландшафту Карпат, здійснюється охорона рідкісних і зникаючих рослин і тварин.
Улу-Узень — pp.: 1) (Західний Улу-Узень) бас. Чорного моря протікає по Кримському п-ову; 2) (Східний Улу-Узень) бас. Чорного моря, знаходиться сх. першої, за що кол. назва. Назва від тур. *yly «великий», *ozon «річка, рукав річки».
365
Уманка (літоп. Ума) — р., л. пр. Ятрані (бас. Півд. Бугу). Деякі дослідники назву тлумачать як похідну від найменування м. Умань, посилаючись при цьому на суф. здрібнілості -к(а), за допомогою якого вона утворилася. Однак літоп. форма Ума говорить про первинність гідроніма, походження якого залишається не ясним. Можна припустити, що вона походить від д.-р. ума-ния «покинута земля; закуток, небезпечний для життя». Назва, очевидно, зумовлена частими набігами кочівників. Нова форма гідроніма — Уманка виникла після заснування міста Умань, його зростання, значення якого було значно більшим від невеликої мілководної річки,
Умань — м., рц. Черкаської обл. Розташоване при злитті р. Уманка і її пр. Кам’янки (бас. Півд. Бугу). Вперше в історичних документах місцевість з поселенням, назва якого не відома, згадується на початку XV ст. Згодом поселення, мабуть, було зруйноване татарами: в акті польського сейму від 1609 згадується «пустош Умань», яка була пожалувана брацлавському старості Калиновському. Слово умань походить від д.-р. умания «покинута земля; закуток, небезпечний для життя». У першій половині XVII ст. на пустоші виросло м. Умань. Воно вперше згадується в судовому документі 1616. Назва міста, очевидно, від пустош Умань через найменування р. Ума > Умань > Уманка, яка Суп-расльським літописом згадується під назвою Ума. Від неї, вірогідно, походить і назва пустоші. Пізніше назва річки видозмінилась як похідна від найменування міста, за допомогою суф. -к(а). Досить типове явище в топоніміці.
Унава (Унья, Уновь, Унова — СГУ, 580) — р., п. пр. Ірпеня. Перша згадка під 1159 у формі Унья, пізніше як Оуновь, Унова (1686 p.), згодом Унава. Пор. р. Ун, пр. р. Кама, в Росії, p. Una, пр. Сави, в бас. Дунаю (в Югославії). Останню вважають назвою іллір., яка пов’язана з балт. і слов, гідронімами Una, Unia, Unawa. Назва У. бас. Ірпеня є реліктовою і.-є. назвою, що походить від
Предыдущая << 1 .. 167 168 169 170 171 172 < 173 > 174 175 176 177 178 179 .. 200 >> Следующая