Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 61 62 63 64 65 66 < 67 > 68 69 70 71 72 73 .. 200 >> Следующая

Затока (кол. Бугаз) — смт., курорт Одеської обл. Засноване 1909—1912. Розташоване на косі між Чорним морем та Дністровським лим., на узбережжі невеликої морської затоки, від якої й утворено топонім. Назва безсуф. Ідентичне значення кол. найменування Бугаз. t
Західна Україна — історична назва земель України, що були розташовані на території Галичини (теп. Львівської, Івано-Франківської і Тернопільської обл.) та зх. частини Волині (теп. Волинської і Рівненської обл.) і в період між двома світовими війнами входили до складу Польщі. Назва від розташування на зх. України. Возз’єднана з Україною у 1939.
Західний Буг (Бог, Боугъ, у XII ст. як латин, графіка Armilla) — р., п. пр. Вісли. Назва остаточно не розгадана. Її виводять по-різному. Розвадовський від д.-в.-нім. boug «перстень», звідси ц.-слов. «браслет», звідси ж латин, переклад-калька Armilla «браслет» [Rozw., 59—61]. С. Роспонд виводить з праслов. *bag//*bog «затоплене місце; течія, потік», споріднене з праслов. *bag-no, п. b^iga «велика заплава», рос. буга «низький берег»
143
[Росп., 20]. Назву виводять від і.-є. *bheug(h) — «гнути, згинати»; пор. праслов. *bbgati, споріднене з д.-івд. bhoga-h «вигин, закрут; перстень» [ЕСЛН, 25]. О.С. Стрижак припускає, що первинна форма буг означала «кривий, зігнутий». Таке доведення найвірогідніше. У літературних джерелах назва річки виступає більш-менш однаково: літоп. Буг (іноді Боуг), укр. Буг, білор. Буг, п. Bug, тоді як Півд. Буг відомий і як Буг, і як Бог.
Збараж (Збариж) — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване на р. Гнізна (бас. Дністра). У цьому місці сходилися відомі з історії шляхи — Кучанський і Чорний. Вперше згадується 1211. Однак археологічні дані вказують, що сліди цього поселення відносяться до IX ст. Назву виводять по-різному. Одні дослідники вбачають в ній реконструйоване слов, власне ім’я Збарадь або Збирадь на -j(b). Інші виводять її від праслов. *bara «болото». Пор. укр. бар «мокре місце між узгір’ями», с.-х. бара «болото», словен. barje «торф’яне болото» [Нероз., 75—76; Франко 3., 35]. Назва утворилася від основи бар- за допомогою преф. з- та суф. -аж.
Зборів — м., рц. Тернопільської обл. Розташоване у верхів’ї Стрипи, л. пр. Дністра, на автошляху Тернопіль — Золочів. Перші згадки про поселення, яке було зруйноване татаро-монголами в XIII ст., відносяться до 1166. Суч. 3. вперше згадується в XV ст. Походження назви не встановлено. Одні виводять від збор — забор «огорожа». В.А. Никонов вважає, що топонім походить від власного імені Збор, Забор [Никон., КТС, 145], що імовірніше.
Збруч — р., л. пр. Дністра. Етимологія не ясна. Гадають, що назва походить від діал. слова збруч — «болото, багно». Річка справді витікає з болотистих луків, які називаються збручами. Інші гідронім виводять від бруя, бруїти «текти, струмувати» [Фасм(., 2, ?5]. Пор. лит. briautis «продиратися, протискуватися».
Збур’ївка (Прогной Збур’євський) — л. рук. Дніпра між Середньою і гирлом Збур’ївським в Херсонській обл., від якого, імовірно, і перейняв назву. Слово прогной — префікс, утворення від гнити (див. Прогній). Найменування гирла від дієсл. збуритися «розбушуватися». Від гирла, очевидно, і назва с. Стара Збур’ївка, розміщеного неподалік. Утворена за допомогою суф. -ївк(а).
Звараш — р., л. пр. Серету (бас. Дунаю). Назва похідна від болг. извор «джерело, витік». Запозичена східними романцями, якими утворено демінутив ізвораш, на укр. ґрунті зазнала фонетичної слов’янізації. Звідси ж Зварашик — пот., л. пр. Серету (бас. Дунаю), який тече поруч із Зварашем. Утворена за допомогою демінутивного суф. -ик [Карпен., 130].
Звенигород Галицький (Червенський) — старод. руське м. в Галицькій землі (див. Галич), лежало на р. Білка, п. пр. Полтви
144
(бас. Зах. Бугу). Тепер с. Звенигород Пустомитівського р-ну Львівської обл. Перша літоп. згадка під 1086 [ПСРЛ, 61—62]. Кол. столиця Звенигородського князівства, найдавніша столиця на суч. Львівщині. Галицьким назване за розташування в Галичині на відміну від 3. Київського (див. Звенигородом). Утворилася назва семантичним способом від д.-р. (спільнослов. характеру) 3eeHueopod/*zvbnigordb «укріплене місце, де дзвонили під час наближення ворога». В основі *zvbtt//*zvon (пор. праслов. *zvoni-ti) і *gordb > город [ЕСЛН, 62; АЮЗР, 7, 1, 143].
Звенигородка — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Гнилий Тікич (бас. Півд. Бугу). Вперше згадується 1545 як давнє місто з укріпленим замком, проте гадають, що воно виникло ще за часів Київської Русі. За народними переказами, воно лежало за 3 км від суч. 3., навколо т. зв. Дзвін-гори, де на високій вежі висів дзвін; у цей дзвін били на сполох під час нападу ворогів. Отже, назву міста виводять від словосполучення звени гора [Похил., НМ, 377]; від д.-р. Звенигород < спільнослов. *zvbtiigordb «укріплене місце, де дзвонили під час наближення ворога» [ЕСЛН, 62]. Могутня держава східних слов’ян знала декілька Звенигородів. Невелике суч. с. Звенигород, розташоване неподалік від Львова, в XI ст. було відоме як Звенигород Галицький. З 1125 було навіть столицею Галицького князівства. Другий Звенигород Галицький лежав на бер. Дністра, між pp. Збруч і Серет. З домонгольських часів існує Звенигород під Москвою. Існував також зруйнований татаро-монголами Звенигород, який, як гадають, лежав біля теп. с. Хотова Києво-Святошинського р-ну Київської обл., а за іншими припущеннями, біля с. Дзвонкового Васильківського p-ну Київської обл. — Звенигород Київський. Перша літоп. згадка 1097.
Предыдущая << 1 .. 61 62 63 64 65 66 < 67 > 68 69 70 71 72 73 .. 200 >> Следующая