Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 62 63 64 65 66 67 < 68 > 69 70 71 72 73 74 .. 200 >> Следующая

Згар — pp.: 1) п. пр. Півд. Бугу; 2) л. пр. Золотоноші (бас. Дніпра). Колись для розширення площі орних земель спалювали значні ділянки лісу. Місце це називалося згарище, згар. Очевидно, річки і дістали назву від того, що протікали через згар. Звідси ж похідні назви Згарка — р., п. пр. Згару (бас. Півд. Бугу), утворена за допомогою демінутивного суф. -к(а); Згарок — р., л. пр. Згару (бас. Півд. Бугу), демінутивне утворення за допомогою суф. -ок.
Здвиж — pp.: 1) (Сьдвижьнь, Здвижень, Вьздвижень) п. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 2) (Уздвиж, Вздвиж), пр. Лебеді (бас. Десни). Назва від апелятива (з)движ «трясина» [Грінч., 2, 143; Корепан., Т, 67], здвижовина «трясовина», «болото з іржавою водою» [ECJIH, 36].
Здолбунів (до 1629 — Долбунів) — м., рц. Рівненської обл. Розташоване за 12 км на пд. від Рівного. Вперше в історичних
10 — 83110
145
джерелах згадується 1497. Походження назви точно не з’ясоване. Деякі дослідники її виводять від власного імені Здолбун, про що свідчить присв. суф. -ів. Інші вважають, що вона походить від дієсл. неозначеної форми довбати (камінь, глину, якими славиться місцевість). Таке тлумачення вірогідніше.
Зелена — pp.: 1) (Зеленча, Зеленівка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю). Як вказує Ю.О. Карпенко, всі варіанти гідроніма від найменування с. Зелене, назване за розміщення серед розкішної деревної рослинності. За розкішну зелень берегів одержали назви ріки; 2) л. пр. Інгульця (бас. Дніпра); 3) л. пр. Півд. Бугу; 4) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 5) п. пр. Дніпра в Черкаській обл. Прикм. утворення без спеціального топонімічного суф.
Зелене — смт., підпорядковане Інгулецькій райраді м. Кривий Ріг Дніпропетровської обл. До категорії смт. віднесено у 1938. Розташоване на правому бер. Інгульця (бас. Дніпра). Назва за розташування серед садів.
Зеленопрськ — смт. Любашівського p-ну Одеської обл. Розташоване на р. Кодима (бас. Півд. Бугу). Засноване 1957. Назва від словосполучення зелені гори. Горами тут, як і в інших місцях України, називають горби. Неподалік від с-ща розташовані незначні за висотою горби, вкриті багатою рослинністю.
Зеленодольськ — смт. Дніпропетровської обл. Виникло 1961 під час будівництва Криворізької ДРЕС-2. Назва — складне слово, утворене від словосполучення зелений діл/дол (див. Поділ).
Землянки — смт., підпорядковане Макіївській міськраді Донецької обл. Розташоване на залізниці Костянтинівка — Ясину*-вата. У минулому — хутір, заснований вихідцями з Правобережної України (XVII ст.) на запорізькому займищі. 1777 за розпорядженням азовської губернської канцелярії перетворено на державну військову слободу. Назва від землянки — характерні на той час будівлі козаків-зимівників і селян-переселенців.
Зеремлянка (Зереминка, Зеремелька, Зеремянка [СГУ, 214\) — р., п. пр. Смілки (бас. Дніпра). Назву виводять від праслов. *zerme/*zerti «їсти, жрати». Такими словами старод. слов’яни називали боброві угіддя. Дослівно: «Річка бобрових угідь», «боброва колонія». Утворена за допомогою суф. -янк(а). О.М. Трубачов гідронім також відносить до праслов., але від *zerd/*zord, від нього *zerdme «огороджене» як назва місця проживання бобрів-будівників [Труб., ПУ, 121].
Зимопр’я (кол. Черкаський Брід, Черкаське) — м. Слов’яно-сербського p-ну Луганської обл. Розташоване обабіч р. Лугань, п. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Перші поселенці — запорізькі козаки, яких тут оселив російський уряд 1645—1647. В офіційних
146
актах російської держави в XVI і в першій половині XVII ст. українців називали черкасами. Звідси старі назви — Черкаський Брід (до 1764), тобто козацька переправа на р. Лугань, і Черкаське (до 1961). У 1910 тут було побудовано залізницю. Біля х., де в давнину жили зимогори — діал. назва сезонних робітників, — побудували зал. ст. під назвою Зимогір’я. Згодом її назву було перенесено і на Черкаське. Утворилася від рос. зимогор і суф. -j(a) [Отін, ГСУ].
Зіньків — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на р. Ташань, л. пр. Псла (бас. Дніпра). Відоме з XVII ст. Походження назви не встановлено. У М. Боплана воно значиться як нове поселення. Владиславом IV було видано привілей на заселення урочища Зіньків. Вважають, що 3. був заселений вихідцями з Поділля, з однойменної місцевості [ЖКС, 725; Гран., 229], що вірогідніше.
Змієве — оз. в групі Прогнойських озер на Кінбурнській косі. За переказами місцевих жителів, на берегах озера водилося багато змій (Serpentes Orhidia). Утворена суф. -єв(е).
Змієвиця — верш, в Карпатах (біля смт. Верховина Івано-Франківської ;обл.). Назва від змія «гадюча гора, гадюче місце».
Змієві вали — народна назва старод. технічних захисних споруд — численних земляних валів довжиною до двох тисяч км і висотою 16 м, що простягалися на пд. від Києва через значні простори України і Молдови, вздовж Дніпра, його пр. Трубежа, Стугни, Росі та ін. Залишки З.в. й досі збереглись у багатьох місцевостях України. Як доведено вченими (А.С. Бугай, М. Брай-чевський та ін.), земляні споруди створювались починаючи з другої половини II ст. до н. е. і кінчаючи VI ст. н. е., відновлені в VII ст. н. е. антським союзом східнослов’янських племен (предків полян і древлян) для захисту від нападу завойовників, зокрема могутніх тоді аварів. При цьому вали були не лише оборонними спорудами, а й умовним кордоном своїх земель з землями завойовників, які уособлювали собою образ страшного Змія. Це, очевидно, і послужило причиною їх метафоричної назви — Змієві вали. Утворена від змій за допомогою суф. -єв(і).
Предыдущая << 1 .. 62 63 64 65 66 67 < 68 > 69 70 71 72 73 74 .. 200 >> Следующая