Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 63 64 65 66 67 68 < 69 > 70 71 72 73 74 75 .. 200 >> Следующая

Зміїв (з 1976 по 1990 — Готвальд) — м., рц. Харківської обл. Розташоване при впадінні р. Мож у Сів. Донець. Відоме з часів Київської Русі (XII ст.). У літописі говориться, що новгород-сі-верський князь Ігор Святославич для охорони південних кордонів Русі від половців заснував 1180—1185 ряд укріплень, у тому числі й Змієве городище. Побудоване в урочищі Зміїному, від якого й отримало назву. Назва урочища обумовлена, ймовірно, тим, що в навколишніх лісах водилося багато змій. Укріплення 3. зруйноване монголо-татарами в XIII ст. В XVI ст. на цьому
10*
147
місці побудовано Зміївський сторожовий пост. З 1656 тут діяла постійна фортеця під назвою Зміїв.
Зміїний острів — розташований на Чорному морі, за 40 км на сх. від гирла Дунаю (Одеська обл.). У минулому тут було багато змій. Звідси й назва. Старод. греки називали його Левкое «Білий».
Знам’янка — м., рц. Кіровоградської обл. Розташоване на вододілі Інгулу та Інгульця. Виникло на галявині Чорного лісу в зв’язку з будівництвом 1869 залізниці Харків — Одеса. Побудована тут зал. ст. одержала свою назву від с. Знам ’янка, що лежало за 3 км від неї Д«Россия», 7], нині смт. Знам’янка Друга (див.).
Знам’янка Друга (кол. Знам’янка) — смт., підпорядковане Знам’янській міськраді Кіровоградської обл. Залізничний вузол на залізницях Олександрія — Кіровоград, Сміла — Миколаїв. Засноване на початку XVIII ст. старообрядцями, вихідцями з Центральної Росії, які тікали від переслідування. Назва культового походження і пов’язана з релігійним святом Знамення.
Золота Липа — р., л. пр. Дністра. Утворюється злиттям Західної Золотої Липи і Східної Золотої Липи. Назви вказують на можливість зв’язку прикм. частини гідроніма із золотом (aurum); річка протікає по території згущення географічних назв «золотого циклу». Тут розміщені сс. Золотий Потік, Золота Слобода, Більче-Золото, Золотники. Можливо, в минулому в цьому краї знаходили золото. Береги Золотої Бистриці (Солотвинська Бистриця) заявили про його існування. Походження ім. частини гідроніма див. Липа [Стрижак, НР].
Золоте — м., підпорядковане Первомайській міськраді Луганської обл. Розташоване на пот. Комишуваха, л. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця). Засноване 1878 у зв’язку з будівництвом шахти «Золота», найменованої так за потужні пласти високоякісного вугілля, прозваних «золотим дном». Пор. Алмазна. Назва шахти закріпилася за с-щем. Закінчення ж. р. -а замінено закінченням сер. р. -е, яке і служить словотворчим засобом.
Золотий Потік — див. Золотка.
Золоті ворота — головна (тріумфальна) брама старого Києва. Створені на зразок однойменної царградської (константинопольської) брами, від якої й перейняла назву. Як вважають, таке найменування підтримується й позолотою мідної бляхи, якою була оббита верхня частина брами. В 1984, до 1500-річчя Києва, З.в. реставровано.
Золотоноша — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на р. Зо-лотоношка, л. пр. Дніпра. Час заснування невідомий. Вперше згадується в документах 1576. Походження назви остаточно не доведено. Спочатку було відоме як Глинщина за приналежність князям Глинським. У 40-х роках XVII ст. входила до складу ма-
148
єтностей І. Вишневецького. За народними переказами, його ук-ріплення-фортеця було місцем, куди надходили податки тільки золотом з 56 міст і сіл Полтавщини, Чернігівщини і Київщини. Від цього ніби й утворилася нова назва міста, що перейшла й на р. Золотоношку, на якій воно розташоване [Максим., 366]. Більш вірогідно, що первинна назва належить р. Золотоноші, яка дістала її за характер свого ложа, вкритого піском, серед якого піщинки польового шпату виблискують подібно до золота.
Золотуха — верш, в Українських Карпатах, розташована в Чивгинських горах на Івано-Франківщині. Назва від золото, дали її в давні часи гуцули. Утворена від основи золот- за допомогою суф. -ух(а). У 1950 геологи знайшли тут шматки корінного золота; Знайдено золотоносну гальку і пісок. Звідси ж назва стр. Золотий Потік, що протікає неподалік.
Золотча (Золочье, Золотечь, Золотьчя, Золотчя [СГУ, 216]) — р., л. пр. Дніпра. Назву виводять від слів зола + тече (nop.: pp. Малотеча, Нетеча) з пізнішим переосмисленням у Золоть + -чя [Фасм., 2, 103]. Таке тлумачення примітивне. Вважають за можливе утворення назви від антропоніма Золотько на -j(a) [ЕСЛН, 62—63], що вірогідніше.
Золочів — 1) м., рц. Львівської обл. Розташоване на автошляху Львів — Тернопіль, на р. Золочівка, л. пр. Зах. Бугу. Перша згадка відноситься до 1442, проте гадають, що воно існувало за часів Київської Русі. Походження назви не встановлено. Існує ряд гіпотез і народних переказів, однак достовірного тлумачення немає. Вважають, назва має алегоричне значення й утворилася від прикм. золотий із внутрішньою формою «чудовий, гарний», була дана спочатку урочищу, а потім і н. п. Проте більш імовірне походження топоніма від антропоніма Золоч чи Золот + д.-р. суф. з присв. значенням -jl -> Золочь (форма не зафіксована ніде), до якого згодом приєднано традиційний ойконімічний суф. -ев (укр. -ів); 2) смт. Золочівського p-ну Харківської обл. Засноване у 1677. Серед топонімістів існує припущення, що назва перенесена на Харківщину переселенцями з Галичини. Очевидно, разом перенесена і назва р. Золочівки.
Предыдущая << 1 .. 63 64 65 66 67 68 < 69 > 70 71 72 73 74 75 .. 200 >> Следующая