Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 66 67 68 69 70 71 < 72 > 73 74 75 76 77 78 .. 200 >> Следующая

153
стосувалася л. пр. Сів. Дінця — суч. р. Ізюмець, на що вказують фіксація «Книги Большому Чертежу» [КБЧ] і рукописні карти XVII—XIX ст. Після перенесення назви на н. п. змінилася форма гідроніма: суф. -ець, виконуючи диференціюючу роль, перетворив найменування річки у похідне від назви поселення.
Ізюмець (Мокрий Ізюмець, Ізюм) — р., л. пр. Сів. Дінця (бас. Дону). Походження назви див. Ізюм.
Ізюмське пасмо (Ізюмська гора) — пасмо на пн. зх. Донецького кряжа в Харківській обл. Прикм. частина топоніма від Ізюм. Географічний термін пасмо означає «витягнуте підвищення».
Ізюмський шлях (Татарська сакма) — шлях у давнину, по якому кримські татари робили набіги на Україну і Росію. Починався біля верхів’я Орелі, де відділявся від Муравського шляху та йшов до Ізюму, де була переправа (перелаз) через Сів. Донець, а звідти вододілом Дінця і його л. пр. Осколом до теп. Курської обл., де знову з’єднувався з Муравським шляхом. Назва від Ізюм (див.) за допомогою прикм. суф. -ськ(ий), що вказує на відношення до місця. Паралельна назва — від слова татари за допомогою суф. -ськ(ий). Сакма — від тат. *Sakma — «слід, протоптаний вершниками, шлях».
Ізяслав (кол. Ізяславль, Заслав) — м., рц. Хмельницької обл. Розташований при впадінні р. Гуска в Горинь (бас. Дніпра). Час заснування міста точно не встановлено. Вперше згадується в 980. Назва походить від д.-р. імені Ізяслав (Ізяслав Ярославич). Основа назви: Ізяславь изя (<ст.-слов. изяти «взяти», «придбати»), слав (+jb -> славль — слав). У комплексі ім’я Ізяслав могло виражати: «Нехай буде славним». У XIII ст. знищене монголо-татара-ми. Згодом на новому місці виникло нове поселення під тією ж назвою [ECJIH, 64].
Іква — pp.: 1) п. пр. Дніпра; 2) (Ікава) л. пр. Півд. Бугу;
3) л. пр. Карані (бас. Дніпра); 4) п. пр. Стиру (бас. Прип’яті). Походження назви остаточно не з’ясовано. О.М. Трубачов етимологізував гідронім І. як іллір. назву, похідну від і.-є. кореня *еі-«йти» [Труб., ПУ, 65—66\. Таке твердження видається сумнівним. Точки зору про гідронім І. викладені О.С. Стрижаком, А.П. Не-покупним, Я. Розвадовським [ЕСЛН, 64]. Я.О. Пура вбачає в гідронімі І. звуконаслідувальне ік, пор. Ікаве «болото, джерело» [Пура, НРГ, 31], що не переконливо. В.Е. Орел пропонує як паралель до назви Іква назву p. Kwa в бас. Варти на пд. Польщі, вказуючи, що назви цих річок мають більш давню форму *jbkbva [Орел, 112]. Гадають, що ця версія інтерпретує назву Іква як слов, з арх. приставним *jb-. Коренева ква < *-kbva <*kbvati < і.-є. *keu-: ku — «хитатися, коливатися» < укр. «рухатися» [Шульгач., ГБС,
154
78—79\. Сюди ж відносять Ґквиця — р., л. пр. Ікви, утворена за допомогою суф. -иц(я); копоть — р., л. пр. Случі (бас. Прип’яті).
Іларіонове (до 1899 Іванівка) — смт. Синельниківського р-ну Дніпропетровської обл. Розташоване на залізниці Дніпропетровськ — Синельникове. Виникло 1875 під час будівництва залізниці і станції, названої за прізвищем відставного офіцера Іванова. Пізніше перейменоване за іменем землевласника Іларіона Воронцова-Дашкова. Утворена за допомогою суф. -ов(е).
Іллічівськ — смт., підпорядковане Київській райраді м. Одеси. Порт на Чорному морі. Розташоване біля Сухого Лиману. Назване іменем В.І. Леніна. Виникло 1950.
Іловайськ — м., підпорядковане Харзицькій міськраді Донецької обл. Розташоване за 40 км на пд. сх. від м. Донецька. Виник на місці залізничного роз’їзду № 17 1869 під час будівництва залізниці на землях поміщика і капіталіста І. Іловайсько-го. Звідси й назва.
Ільтиця (Льтиця, літоп. Льтьць) — р., п. пр. Трубежа (бас. Дніпра). Про походження назви див. Альта.
Інгул (Ангул) — p., л. пр. Півд. Бугу. Назва остаточно не розгадана. Роблять припущення, що вона могла утворитися від тур. *angiil «тихий», «лінивий» [Фасм., 2]. Більш вірогідне її тлумачення з тюрк. *епі- -gul «нове озеро» [Скальк., 102\. У середній течії І. дуже розширюється, нагадує озеро. Д.Яворницький виводив назву з тур. ien-kul «широке озеро». О.С. Стрижак, О.О. Вер-жбовський, О.М.Трубачов гадають, що тюрки південно-руських степів, в свою чергу, запозичали і засвоювали д.-р. місцеві назви, зокрема, д.-р. Угол — «кут», або ще давнішу його форму pgo/s, перетворивши її на гідронім Інгул [Труб., 206]. Раніше, щоб відрізнити від р. Інгулець, І. називали Великим Інгулом, а Інгулець^— Малим Інгулом.
Інгулець — 1) (Малий Інгул) р., п. пр. Дніпра. Греки називали її Герое. Утворена від компонента Інгул за допомогою зменшувального суф. -ець. Дослівно: «Маленький Інгул»; 2) м., підпорядковане Криворізькій міськраді Дніпропетровської обл. Виникло на початку XX ст. Розташоване на р. Інгулець, п. пр. Дніпра, від якого й перейняв назву.
Ірдинь — pp.: 1) (Рдень, Ерден, Каірка, Ірдень [СГУ, 223]) — л. пр. Тясмину (бас. Дніпра); 2) (Ірдина, Ірдинка, Ірдень) — п. пр. Вільшанки (бас. Дніпра). Назву виводять від д.-р. Рьд-инъ, де основа Ръд- «красний», -инь — д.-р. суф. з розвитком початкового і після занепаду редукованого ъ в першому складі (після XII ст.). Пор.: ръжа > іржа, мъгла > імла тощо; 3) смт. Черкаського p-ну Черкаської обл. Засноване у 1930. Розташоване у вер-
Предыдущая << 1 .. 66 67 68 69 70 71 < 72 > 73 74 75 76 77 78 .. 200 >> Следующая