Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 69 70 71 72 73 74 < 75 > 76 77 78 79 80 81 .. 200 >> Следующая

Калипрка (Калигорка, Красний Пруд, як дві річки Калигірка Суха і Калигірка Мокра — СГУ, 229) — p., п. пр. Великої Висі (бас. Півд. Бугу). Складне слово калигірка складається з рвох частин: кал «грязь» [Грінч., 2, 211—212] (див. Кальниболотка) і гірка «підвищення». Первинна назва, імовірно, належить підвищенню, від якого перейняли назву річка і, очевидно, поле Кали-гірське в с. Потоки Катеринопільського p-ну Черкаської обл. Утворюється демінутивний ряд: підвищення Калигірка < поле Ка-лигірське < р. Калигірка.
Калило — р., л. пр. Кінської (бас. Дніпра). Назва від кал «грязь», утворена формантом -ило. Там же оз. Калило.
Калинівка — pp.: 1) (Калинова) п. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу); 2) л. рук. Дніпра; 3) л. пр. Ірпеня (бас. Дніпра);4) л. пр. Тетерева (бас. Дніпра); 5) л. пр. Локоті (бас. Десни). Назва від калина (Viburnum L.) — рід кущів чи невеликих дерев з родини жимолостевих. Росте на вологих місцях по берегах рік по всій Україні. Утворення за допомогою суф. -івк(а); смт.: 6) Васильківського p-ну Київської обл. Засноване в кінці XIX ст. Розташоване на залізниці Київ — Фастів; 7) рц. Вінницької обл. Розташоване на р. Жердь (бас. Півд. Бугу). Засноване в першій половині XVIII ст. Назва від калини.
Калинове (кол. 13-та рота) — смт. Попаснянського p-ну Луганської обл. Розташоване на р. Лугань, п. пр. Сів. Дінця. Відоме з 1753. Після того як в середині XVIII ст. тут розмістилася 13-та рота Бахмутського гусарського полку, звалося Тринадцятою Ротою [ІМСУ, Лг, 488]. Суч. назва від калина (див. Калинівка).
Калка (Кала, Калак) — pp.: 1) літоп. p., яку більшість дослідників вважають тепер р. Кальміус; 2) л. пр. Кальчику (бас. Кальміусу). Походження назви тлумачать по-різному. Одні виводять її від тюрк. *Halka (Калка) «коло, воронка» в означенні «річка, багата воронками». Інші від тюрк. *Qalgi, *Qalag, від яких походить і д.-р. літоп. Калка, Калак «місце, поросле очеретом». Ще
160
інші припускають, що назва Кала (Калка, де суф. -к- має відносне значення) виникла на основі слов.-скіф. мовних контактів з
і.-є. *kel (kal) «чорний», яку слов’яни сприймали в означенні «брудна річка», «річка з каламутною водою» [Отін, ГСУ, 10—12]. Пор. Калець — р., п. пр. Кальчику (бас. Кальміусу), Калило — р., л. пр. Кінської (бас. Дніпра), Кальничка — р., л. пр. Собу (бас. Півд. Бугу), Калище — пр. Свидні (бас. Десни), Кальна в бас. Одри^(Польща), Кальница (Угорщина).
Калуш — м. обласного підпорядкування Івано-Франківської обл. Розташоване на р. Сивка (бас. Дністра). Перша літоп. згадка під 1241 [УРЕ II, 4, 420]. Походження назви остаточно не встановлено. Одні виводять її від тат. *kalus «табір», інші топонім пов’язують з покладами калійних солей, якими К. славиться здавна. Найбільш імовірно, що назва пов’язана з д.-р. словом кал «грязь, багно», утворена суф. -уш. Пор. назву найдавнішого в Польщі, згадуваного в румунських джерелах, міста Каліш, у римлян Kalisia. У візантійських письменників згадується укріплення Kalisia на Балканах, назва якого пов’язана з коренем кал «грязь». — Див. Калюс.
Кальміус (Калькь, Калка, Кала, Калак, Міус, Міюш, Кальмі-юс) — p., впадає в Азовське море. Походження гідроніма остаточно не встановлено. Одні дослідники назву виводять від тюрк. *kil «волосина» і mujuz «ріг». Дослівно: «Тонка, як волосина, і покручена, як ріг» [Ев., 158—159]. Інші брали за основу тюрк, композит kalamujtiz «перед Міусом», зважаючи на те, що ріка протікає поблизу великої р. Міус, що й відбилося в назві [Фоменко, ТП, 23]. Проте тюрк, мовам властиві не прийменники, а післялоги (було б Міус кала). Подібність її до русла р. Міус, багатого меандрами, послужила тому, що тюркомовне населення надало К. ідентичну назву. Отже, річка довгий час була відома під двома назвами: Кала (Калка) і Міюс. Згодом обидві назви злилися в словосполучення Кал(а)-Міюс, яке потім перетворилось на єдиний гідронім Калміюс > Кальміус [Отін, ГСУ, 48—49]. Первинна назва перейшла в найменування її приток, утворених відповідними суф.: Каль+-чик, Кал+-ка, Кал+-ець.
Кальміуська сакма — шлях у давнину, по якому кримчаки робили набіги в Україну і Росію. Він відділявся від Муравського шляху, ішов від Молочних Вод, пролягав вздовж узбережжя Азовського моря, далі через Кальміус, перетинав Сів. Донець біля впадіння в нього р. Борової та йшов далі в Чорноземний Центр через броди на р. Тиха Сосна і далі до м. Лівни (тепер Орловської обл.), де він знову зливався з Муравським шляхом. Про походження слова сакма — див. Ізюмський шлях.
П — 83110
161
Кальниболотка (Калноболотці, Кални болото) — р., п. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу). Назва від кално, кально «грязь» [Грінч., 2, 211—212]. Утворена за допомогою суф. -к(а). Дослівно: «Болотиста». Звідси ж Кальничка (КРУ — Кальника) — р., п. пр. Собу (бас. Півд. Бугу). Утворена за допомогою суф. -ичк(а); Кальнівка (Кальновка) — р., пр. Сільниці (бас. Півд. Бугу). Утворена за допомогою суф. -івк(а). Звідси назва потоків Кальновець та Кальновий Ярок у бас. Тиси.
Нальчик (Калець, Калка, Калец, Калак) — p., п. пр. Кальміу-су (бас. Азовського моря). Назву виводять як похідну від Кальмі-ус. Інші вважають, що вона походить від тюрк. *kal «притока, рукав річки», що вірогідніше. Утворення з суф. -чик [Фоменко].
Предыдущая << 1 .. 69 70 71 72 73 74 < 75 > 76 77 78 79 80 81 .. 200 >> Следующая