Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 200 >> Следующая

Калюс — р., л. пр. Дністра. Гідронім має корінь кал-, який зустрічаємо в словах укр. калюжа, рос. калуга, серб, калюга,
ч. калуз. Назва гідроніма темна. Гадають, що вона обумовлена каламутною водою річки, утворена за допомогою форманта -юс. Звідси ж Калюсик — p., л. пр. Калюсу, від якого походить назва. Утворилася за допомогою демінутивного суф. -ик.
Камінь Довбуша — І) скеля, розташована поблизу с. Міжгір’я Тернопільської обл. на бер. р. Серет. Це один з дуже небагатьох жертовників язичників в Україні, який існував уже дві тисячі років тому і зберігся до наших днів. За народним переказом, 1744 народний месник Олекса Довбуш прийшов із загоном своїх опришків, щоб помститися польському магнату Костянтину Золотницькому за наруги, які він чинив над своїми кріпаками. Біля цього каменя Довбуш роздавав гроші бідним селянам, які він відбирав у панів; 2) інший К.Д. розташований на околирі м. Яремче Івано-Франків-ської обл., а неподалік знаходиться Довбуша печера (див.) — місця пов’язані з життям і боротьбою народного месника.
Камула — найвища верш. Гологор і всієї Подільської вис. Вона ж найвища верш, між Дністром і Уралом (якщо не брати до уваги Кримських гір). Розташована у Львівській обл. Походження назви остаточно не з’ясовано. Її виводять з кельт, kamb «долина». Ймовірніше її походження від слов, камы «камінь» + -ула — формант [Фасм., 2]. Терміном ками на Житомирщині, Київщині і в ряді областей Росії називають також горби з піщано-гравійними та валунними відкладами [Никон., КТС].
Кам’яна — pp.: 1) (Каменка) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 2) л. пр. Бритаю (бас. Сів. Дінця); 3) (Камена) л. пр. Пруту (бас. Дунаю); 4) (Каменна) л. пр. Сукелі (бас. Дністра); 5) (Камена) л. пр. Дереглую (бас. Пруту). Назва являє собою прикм. ком ’яний і дана за кам’янисті русла цих річок або їх оточення. Звідси ж Кам’яна Балка — р., л. пр. Гнилого Тікичу (бас. Півд. Бугу),
162
в якій ім. частина назви — приклад переходу апелятива у власну назву; подібне походження назви Кам’яний Брід — p., пр. Тясмину; Кам’яний — р., п. пр. Болухівки (бас. Дніпра); Кам’яниця — pp.: 1) л. пр. Мурафи (бас. Дністра); 2) п. пр. Дністра. Гідронім утворився від основи за допомогою гідронімічного суф. -иц(я); Кам’яничка — р., п. пр. Ужа (бас. Дунаю); Кам’яну-вата — pp.: 1) л. пр. Лугані (бас. Сів. Дінця); 2) л. пр. Солоної (бас. Базавлука); 3) п. пр. Грузького Єланчику (бас. Азовського моря). Назва від основи кам’ян- за допомогою суф. -уват. В СГУ внесено 43 річки під цієї назвою. Ж. р. назви орієнтований на лексему річка. Назви виникли на слов, рівні, після правильного сприйняття їх гідрографічних характеристик. Від апелятива камінь в СГУ внесено близько 150 гідронімів.
Кам’яна Могила — геологічна і археологічна пам’ятка біля с. Терпіння Мелітопольського p-ну Запорізької обл. у заплаві р. Молочної. Це кам ’яне нагромадження — граніт, сієніт та інші тверді породи, що вийшли завдяки денудації на поверхню рівнинної місцевості і являють собою останець — залишок зруйнованої, більш високої поверхні. Такі ізольовані горби називають могилами. Звідси ім. частина складного топоніма.
Кам’яне — смт., підпорядковане Антрацитівській міськраді Луганської обл. Розташоване неподалік від залізниці Дебальцеве — Довжанська, за 10 км на пн. сх. від рц. Виникло в 70-х роках
XVIII ст. Назва за виходи кам ’яних порід.
Кам’янець-Подільський (Камєньць, кол. Кам’янець-Подільськ) — м., рц. Хмельницької обл. Одне з найдавніших міст України. Вперше згадується в Іпатіївському літописі під 1196. Розташоване на р. Смотрич, л. пр. Дністра, у тому місці, де вона робить велику петлю (меандру), утворюючи майже острів з кам’яними відслоненнями. Звідси перша частина складного топоніма — від д.-р. ім. камень за допомогою демінутивного суф. -ьц(ь)/ец(ь). Друга частина від Поділля із суф. -ськ. Пор.: Камінь-Каширський у Волинській обл. [ЕСЛН, 66}. t
Кам’яний — див. Кам’яна.
Кам’яний Брід — 1) смт. Баранівського p-ну Житомирської обл. Розташоване на р. Бистріївці, л. пр. Мики (бас. Тетерева) в тому місці, де вона має незначну глибину (брід). Річка протікає поміж великих кам ’яних скель, звідси прикм. частина топоніма. Засноване у 1862; 2) p., пр. Тясмину. Про походження назви див. Кам’яна.
Кам’яниста — р., л. пр. Омельника Другого (бас. Дніпра). Назва утворена за допомогою суф. -ист(а) від кам ’яний. У багатьох місцях русла виходи кам ’яних порід.
Кам’яниця — див. Кам’яна.^
Кам’яничка — див. Кам’яний.
Кам’яні Могили (Бесташ-гора) — державний заповідник НАН України у Запорізькій та Донецькій обл., по течії л. пр. Берди Каратишу (бас. Азовського моря). Заснований 1927. Тут серед рівнинного степу на площі 356 га двома паралельними пасмами підноситься нагромадження темно-сірого каміння — гранітів, гнейсів тощо. Звідси й назва. Стара назва Бесташ від тюрк. *bes, bes «п’ять», tas «камінь» відповідно до п’яти головних гранітних вершин К.М.
Кам’янка — м., рц. Черкаської обл. Засноване на початку XVII ст. втікачами-кріпаками з Київщини, Полтавщини, Поділля. Розташоване на кам ’янистих берегах р. Тясмин, п. пр. Дніпра. Звідси й назва. Таку ж назву має ряд річок України, зокрема: pp.: 1) л. пр. Айдару (бас. Дону); 2) п. пр. Базавлука (бас. Дніпра); 3) п. пр. Вовчої (бас. Дніпра); 4) л. пр. Дністра; 5) л. пр. Зах. Бугу (бас. Вісли); 6) л. пр. Інгулу (бас. Півд. Бугу); 7) л. пр. Інгульця (бас. Дніпра); 8) л. пр. Росі (бас. Дніпра); 9) п. пр. Синюхи (бас. Півд. Бугу); 10) п. пр. Ужа (бас. Дніпра). У руслах цих річок або їх оточенні спостерігаються виходи кам’яних порід. Найбільше гідронімів К. зосереджено в бас. Дніпра. Всього в Україні 60 н. п., що носять назву «Кам’янка». Утворилася від прикм. кам’яна за допомогою суф. -к(а). Шлях розвитку назви: Кам ’яна річка > Кам ’янка.
Предыдущая << 1 .. 70 71 72 73 74 75 < 76 > 77 78 79 80 81 82 .. 200 >> Следующая