Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 200 >> Следующая

Кам’янка-Бузька (до 1944 — Кам’янка-Струмилова) — м., рц. Львівської обл. Розташоване при впадінні р. Кам’янки в Буг. Уперше згадується в документах 1406 під назвою Димошин. Походження кол. назви Д. неясне. Місто було побудовано серед кам’янистого ландшафту і являло собою укріплення з бійницями, обкопане ровами, які наповнювались водою. Центральна частина була обнесена частоколом. У 40-х роках XV ст. поселення вже називалося Кам’янкою, в 1485 (за іншим джерелом — 1448) — Кам’янкою-Струмиловою (від прізвища міського старости Юрія Струмила). У суч. назві складник Бузька від р. Буг, на якій розташоване місто.
Кам’янка-Дніпровська (кол. Мала Знам’янка, Кам’янка, Кам’янка-на-Дніпрі) — м., рц. Запорізької обл. Розташоване на лівому бер. Каховського вдсх. Територія заселялася в найдавніші часи. У V ст. до н. е. тут існувалоtукріплення — скіфське поселення, відоме тепер під назвою Кам’янське городище — значний залізоробний і торговельний центр степової Скіфії. Заснована К.-Д. 1786 державними селянами зі Знам’янки Єлисаветградсь-кого повіту Катеринославського намісництва, які й дали їй наз-
164
ву Мала Знам’янка. Крім того, тут селилися кріпаки-втікачі і відставні солдати. До спорудження Каховського вдсх. лівий бер. складали гранітні масиви Приазовської вис., за що місцевість називали Кам’яним Затоном (від затон — «річкова затока, місце зимівлі або постійної стоянки суден» [КБЧ, 3]. Суч. назва з 1944.
Кам’янський під — природне пониження на лівобережжі Дніпра у Кам’янсько-Дніпровському p-ні Запорізької обл., плоска степова западина, де весною збирається вода. Назва К. від камінь, утворилася від кореня кам- за допомогою складної суфіксації -ян- ськ(ий). Термін під — «низ, дно, основа». Назва зумовлена заляганням на незначній глибині кам’яних порід Українського кристалічного щита.
Кам’янувата — див. Кам’яна.
Кам’януватий (Скелястий) — о., на р. Дніпро нижче м. Дніпропетровська. Назва утворилася від основи прикм. кам'яний — кам’ян- за допомогою суф. на означення неповного вияву ознаки -уват(ий). Дано за виходи на о-ві кам’янистих порід. Про це ж говорить і паралельна назва Скелястий.
Канів (Каневь градъ) — м., рц. Черкаської обл. Розташоване на правому гористому бер. Дніпра. Вперше згадується в Іпатіїв-ському літописі 1144 [ECJIH, 66]. Походження назви остаточно не встановлено. Одні дослідники вважають, що вона тюрк, походження і означає «місце крові». Назва ця нібито виникла у зв’язку з кровопролитними війнами, які колись відбувались тут між слов’янами і кочівниками — половцями [Ляск., 9]. Інші назву виводять від тюрк, «ханський перевіз», тобто за розташування на переправі через Дніпро, де сидів татарський хан [Тихом., 302\. В.А. Никонов вважає, що топонім походить від власного імені Кань або Кан, утворений за допомогою суф. належності -ів [КТС, 173—174]. Походження назви К. пояснюють від терміна каган «титул верховного правителя», д.-р. каган, коган, кан. Дослівно: «Місто кана, правителя» [Менг., 107—108\. Гадаємо, що свою назву місто одержало від р. Канівка, п. пр. Дніпра, при впадінні якої лежить К. У давні часи вона, ймовірно, була відома під назвою Кан чи Кана — від і.-є. *кап < Іран, кап, дієсл. форма якого має багато значень: «рити, копати, сипати тощо», а також означає «водний потік, ріка» [Мурзаєви, 98, 242\ Мурз., ОТ, 291]. Термін утворює численні назви в Азії. Пор. перс, хані «джерело», авест. хан «джерело». Пор. р. Кан, п. пр. Єнісею, в тому ж розумінні і місто Канськ на ній, Kanijew у Югославії. Згодом, із зростанням поселення К., найменування р. за допомогою демінутивного суф. -к(а) набуло форми залежності від міста. Помічено, що міста одержували свої назви часом не від великої ріки, а від її
165
притоки, біля гирла якої виникали. Це, очевидно, обумовлювалось стратегічним значенням. Пор.: м. Самара, що лежить на Волзі, назву отримало не від неї, а від р. Самари, в гирлі якої було засновано. Те саме стосується мм. Сум, Харкова, Остра та ін. [Ян.,КОД]. f
Канівський заповідник — державний геологічний заповідник на середньому Дніпрі в Черкаській обл., пд. м. Канева. Звідси й назва. Заснований 1923.
Канівські гори (Канівсько-Мошногірський кряж, Мошногора) — підвищення в Черкаській обл. Простягається вздовж Дніпра на його правому бер. з пн. на пд. від с. Трахтемирове до с. Мошни. Назва від найбільшого міста, розташованого на підвищенні, — Канева. Паралельні назви пов’язані з найменуванням с. Мошни. К.г. відомі у світовій геологічній літературі як р-н класичних канівських дислокацій осадових морських порід юрського, крейдового, палеогенового і неогенового періодів.
Капітанівка — смт. Новомиргородського p-ну Кіровоградської обл. Розташоване на залізниці Черкаси — Одеса. Перша згадка відноситься до 1774. Назву виводять від капітан. Нібито якийсь капітан, котрий стояв на чолі польського загону жовнірів, ніс тут охоронну службу. Утворена за допомогою суф. -івк(а).
Кара-Баїр — гребінь на Ай-Петринській яйлі Кримських гір. Назва від тюрк. *kara «чорний» і *bair «схил, пагорб, урвище, поросле деревами».
Предыдущая << 1 .. 71 72 73 74 75 76 < 77 > 78 79 80 81 82 83 .. 200 >> Следующая