Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 75 76 77 78 79 80 < 81 > 82 83 84 85 86 87 .. 200 >> Следующая

Кетроса, рідше у мн. Кетроси — р., п. пр. Дністра. Назва походить від молд. прикм. петрос «кам’янистий», ж. р. петроаса. Множинне Кетроси з’явилось, гадають, як відгідронімне найменування прилеглої до річки горбастої, кам’янистої місцевості [Карп., ТБ, 75(5]. #
Киз(Кизил)-Аул — мис, на пд. Кримського п-ова. Від тат. *kizil «червоний», *aul «поселення».
Кизил-Кая — верш. Кримських гір у тому місці, де шосе Сімферополь — Алушта перетинає р. Ангару. Назва від тат. *kizil «червоний» і *kaja «скеля». Складена з червонуватих глинястих конгломератів.
Кизил-Коба — 1) група печер у Кримських горах. Розташовані на зх. схилі Долгоруківського гірського масиву неподалік
172
від с. Перевального на висоті 500 м у вапняковій ущелині. Назва від тат. *kizil «червоний» і *kobe «печера». Дана за червонувато-рожевий колір вапняку, що стрімкою стіною здіймається над ущелиною. Перші відомості про К.-К. відносяться до початку XIX ст.; 2) р., п. пр. Салгиру (бас. Азовського моря). Назва похідна від найменування печер Кизил-Коба, неподалік від яких бере свій початок.^
Кизилтаський Струмок (Кизил-Таш) — р., п. пр. Отузу (бас. Чорного моря). Прикм. частина складного гідроніма — сполучення двох тат. слів: *kizil «червоний» і tas «камінь», «скеля», утворена за допомогою суф. -ськ. їм. частина — апелятив, що перейшов у власну назву. Дослівно: «Невелика річка, що тече від червоної скелі».
Кизил-Яр — оз., розташоване на узбережжі Каламітської зат. Чорного моря в Криму. Назва з тюрк. *kizil «червоний», *jar «урвище», «яр».
Київ (Кыев, «малъ градьць», «градъкъ мал», «градьць», «го-родькь», «город», «град», «великий град») — м., столиця Київської Русі, суч. місто-герой, столиця України. Розташоване на початку середньої течії Дніпра, нижче гирла Десни. Основна частина К. розташована на правому високому, досить погорбовано-му березі. К. — одне з найдавніших міст світу, виникло в епоху формування слов, народів. Час його заснування, згідно з археологічними даними, відноситься до V ст. [Іст. К., 5]. Історія виникнення К., його назви бере свій початок від літоп. переказу, зафіксованого літописцем Нестором у «Повісті временних літ» [ПСРЛ, 1, Лавр, літопис, 9\: «Поляномъ же живущемъ особ'к и волод'кющемъ роды своими, иже и до сее братык бяху поляне, и живяху каждо съ своимъ родомъ и на своихъ М'ЬсгЬх, влад'Ьюще каждо родомъ своим. Быша 3 братья, единому имя Кій, а другому Щекъ, а третьому Хоривъ, сестра их Лыбедь (...) и створиша градъ, во имя брата своего стар'кйшаго, и нарекоша имя ему Кі-евъ». Це була перша спроба пояснити виникнення К. і походження його назви. Нестор намагався також визначити соціальну приналежність Кия, зазначити, що він був князем, а не простим перевізником на Дніпрі, як твердили деякі його сучасники. Нові дослідження вказують, що Кий мусить пов’язуватися з човном, який відігравав велику роль у віруваннях праслов’ян, — в обрядах, що відбувалися на воді і біля води. З човном асоціюється народ, яким керує човняр-цар [Наливайко, ДСК]. Дослідники співставляють літоп. легенду про Кия, Щека і Хорива з вірменською легендою про трьох братів — Куара, Мелтея і Хореа-на, що в походження Києва вносить індійський струмінь. Літоп.
173
слов’янська легенда і легенда вірменська, очевидно, підносяться до спільного, надзвичайно давнього джерела часів ранньодер-жавних утворень [Наливайко, там же]. К. був центром могутньої держави середньовічної Європи — Київської Русі, відіграв велику роль у становленні та житті українського, російського, білоруського та ін. слов, народів. Упродовж часу К. у різних народів мав різні назви. В ісландських сагах (І ст. н. е.) поселення, що існувало на місці К., було відоме під назвою Данапарштадір або Данапарста — «Місто на Дніпрі». Птоломей (II ст.) згадує місто на Дніпрі Метрополіс, яке, як гадають, також було розташоване на місці суч. К. У візантійських записах (VI ст.) — Самбатос, в IX ст. — Кіоава, Куієва. Середньовічний географ Адам Бременський місто називає Киве, перси в IX—X ст. — Kyjava, Kyjane, араби — Kuyava, Kuyava тощо. Труднощі в доведенні реальності Кия породили т. зв. куявську концепцію походження найменування К. Вона спирається на схожість деяких західноєвропейських варіантів назви К., на тюрк.-араб. топоніми, а також на д.-p. слово куява, що збереглося у деяких слов, мовах: укр. куява «вершина гори», п. kyjawy «піщаний горб» і под. [ECJIH, 77—80\. Літоп. версія виникнення К. і походження його назви в дослідженнях видатних вчених набула принципово нової оцінки. «Та, незважаючи на очевидну легендарність Кия,— говорить Б.Д. Греков,— ми все ж і зараз не можемо обійти його мовчанкою, якщо хочемо вірно поставити перед собою завдання вивчення політичної історії Києва з найдавніших часів» [Греков, 439]. Посесив (Киевъ) на -ев- від імені Кый, як і їхнє слов’янське походження, не викликають сумніву й не суперечать типовим моделям: історичним (ранньосередньовічним) — «територіально-родовий союз із містом... у центрі й очолюваний його старійшиною князем» [ЕСЛН, 77—80].
Київська Русь — історична назва держави східних слов’ян. Спільна батьківщина українського, російського і білоруського народів. Назва давнього походження. їм. частина складного топоніма походить від Русь, прикм. — від назви центрального міста — Києва, утворена суф. -ївськ(а).
Предыдущая << 1 .. 75 76 77 78 79 80 < 81 > 82 83 84 85 86 87 .. 200 >> Следующая