Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 76 77 78 79 80 81 < 82 > 83 84 85 86 87 88 .. 200 >> Следующая

Кириківка — смт. Великописарівського p-ну Сумської обл. Розташоване на р. Ворскла (бас. Дніпра). Засноване в кінці XVII ст. втікачами з Правобережної України на чолі з осавулом Кириком. Від цього імені за допомогою суф. -івк(а) й утворилась назва.
Кирилівка (кол. Горіле) — смт. Якимівського p-ну Запорізької обл. Розташоване на узбережжі Азовського моря, на півострівному плато, яке з пн. омивається Молочним лим., а з пд. зх. і зх. —
174
Утлюцьким. Засноване 1805 переселенцями з Тамбовської і Воронезької губерній. Назва від імені першопоселенця Кирила Ка-пустіна. Утворилася за допомогою суф. -івк(а).
Кирнасівка (кол. Красносілля) — м. Тульчинського p-ну Вінницької обл. Розташоване на автошляху Тульчин — Тростянець. Перша згадка відноситься до початку XVII ст. як Красносілля, назва якого, ймовірно, утворилася від словосполучення красне (чудове, гарне) село. Суч. назву виводять від діал. слова кирноси, так називали в цій місцевості вепрів, які колись тут водилися. Утворена від основи за допомогою суф. -івк(а).
Китай — оз., розташоване в плавнях р. Дунай, на пд. зх. Одеської обл. Назва від родового імені ногайців Кьытай [Баскак., 48\. Звідси, ймовірно, назва с. Китай Сакського p-ну АРК.
Кіїк-Коба (Кийикин Кобаси) — печера, розташована в Кримських горах, біля верхів’я р. Зуя, п. пр. Салгиру (неподалік від с. Лісна). Назва з тюрк. *kiik «дикий, дикун», *kobe «печера». Дослівно: «Печера дикуна». У 1924 тут уперше в нашій країні знайдено поховання неандертальців: дорослого і дитини. Ймовірно, подібні рештки знаходили раніше, за що й було дано таку назву.
Кілія — м., рц., порт Одеської обл. Розташоване на лівому бер. Кілійського гирла Дунаю. Вперше згадується в історичних документах кінця VII ст. до н. е. як д.-гр. м.-колонія Лікостом — «Вовча печера». У 1041, під час походу князя Ігоря на Візантію, тут було засновано м. Києвець. У літоп. джерелах Кілія згадується під назвою Нове Село (XIV ст.). Назву К. виводять по-різному: від тюрк. *killi «глинястий», від румун, chillie в розумінні «пристанище», проте найбільш імовірне тлумачення, за яким назву К. пов’язують з Александром Македонським. На ознаменування перемоги над фракійцями в 334 до н. е. на одному з островів, що лежать у гирлі Дунаю, за розпорядженням Македонського було збудовано храм на честь міфічного героя Ахілла. Назва міста нібито й походить від цього імені. Потім вона була змінена на Акілію, а пізніше — на Кілію [Никон.^ КТС, 1Щ. Від назви міста походить найменування Кілійського гирла Дунаю — одного з трьох основних рукавів гирла ріки, відомого під назвою Кілійський Дунай.
Кільчень (Кильчень, Кильчен, Килчин та ін.) — р., п. пр. Самари (бас. Дніпра). Походження назви остаточно не доведено. Отін припускає походження гідроніма з крим.-тат. *kol «розгалуження» і суф. *-сеп. Дослівно^«Річка, що має багато приток» [Отін, ГСУ, 86\.
Кінбурнська коса — піщана обмілина на Чорному морі, між Дніпровським і Ягорлицьким лим. в Херсонській обл. Походження назви див. Кінбурнський мис.
175
Кінбурнський мис — на Чорноморському узбережжі, в Херсонській обл. Назву виводять від тур. фортеці *КіІ-Вигип (Кіі-Вит, Кіі-Вогп), яка знаходилась на кінці коси аж до XVIII ст. Найменування фортеці від тур. *kil «глина» і *byryn «мис, ніс» та укр. суф. -ськ в розумінні «Глиняний мис». Назва поширилась і на Кінбурнську косу. Утворилася від дещо зміненої складної основи за допомогою суф. -ськ(ий).
Кінська (Конка, Конські Води, Конские источники, Заливы Конских Водъ, Илкисуй, Йилка) — р., л. пр. Дніпра. До XVIII ст. відома під назвою Конські (Кінські) Води. Старод. греки називали її ГіпакГріс. У XVIII ст. по p. К. проходив кордон з Туреччиною, де вона була відома як Илкису (Йолки-су). Всі ці назви пов’язані зі словом кінь (Eguus). Відстоюючи думку про зв’язок гідроніма зі словом кінь, підкреслюють, що назва, без сумніву, суто слов’янського українського походження [Труб.]. Інші назву виводять від тур. *konaka «стоянка», «стойбище» [Отін, ПК], що менш ймовірно. «Кінський ареал» доповнюють гідроніми: Жеребець (див.) — п. пр. Конки, Суха Конка — п. пр. Конки, а також Кінські (Конські) плавні, відомі як Великий Луг Запорізький (див.) — розташовані в бас. р. Кінська, від якої перейняли назву. Назва, ймовірно, зумовлена тим, що в давні часи тут водилися дикі коні. У другій половині XVIII ст. акад. Паллас у бас. р. зустрічав багато диких коней. Вони водилися в цій місцевості аж до кінця XIX ст.
Кіровоград (кол. Єлисаветград, Кірове) — м., обл. ц. Кіровоградської обл. Розташоване на р. Інгул (бас. Півд. Бугу). Засноване 1754 за наказом імператриці Єлизавети Петрівни як фортеця св. Єлизавети для захисту пд. кордонів країни від наскоків турків і кримських татар. У 1775 фортеця і н. п. біля фортеці дістали назву Єлисаветград. З 1934 — Кірове, а з 1939 — Кіровоград. Суч. назва від прізвища С.М. Кірова — одного з керівників кол. Радянської держави.
Кіровськ (до 1934 — Голубівка) — м. Луганської обл. Кол. назва від прізвища сербського офіцера П. Голубова, що прийняв рос. підданство. Засноване 1764. Суч. назва від прізвища С.М. Кірова. Антропонімічне утворення з суф. -ськ.
Предыдущая << 1 .. 76 77 78 79 80 81 < 82 > 83 84 85 86 87 88 .. 200 >> Следующая