Книги
чёрным по белому
Главное меню
Главная О нас Добавить материал Поиск по сайту Карта книг Карта сайта
Книги
Археология Архитектура Бизнес Биология Ветеринария Военная промышленность География Геология Гороскоп Дизайн Журналы Инженерия Информационные ресурсы Искусство История Компьютерная литература Криптология Кулинария Культура Лингвистика Математика Медицина Менеджмент Металлургия Минералогия Музыка Научная литература Нумизматика Образование Охота Педагогика Политика Промышленные производства Психология Путеводители Религия Рыбалка Садоводство Саморазвитие Семиотика Социология Спорт Столярное дело Строительство Техника Туризм Фантастика Физика Футурология Химия Художественная литература Экология Экономика Электроника Энергетика Этика Юриспруденция
Новые книги
Цуканов Б.И. "Время в психике человека" (Медицина)

Суворов С. "Танк Т-64. Первенец танков 2-го поколения " (Военная промышленность)

Нестеров В.А. "Основы проэктирования ракет класса воздух- воздух и авиационных катапульных установок для них" (Военная промышленность)

Фогль Б. "101 вопрос, который задала бы ваша кошка своему ветеринару если бы умела говорить" (Ветеринария)

Яблоков Н.П. "Криминалистика" (Юриспруденция)
Реклама

Топонимический словарь Украины - Янко М.П.

Янко М.П. Топонимический словарь Украины — К:. Знання, 1998. — 430 c.
ISBN 5-7707-9443-7
Скачать (прямая ссылка): toponomicheskiyslovarukr1998.djvu
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 200 >> Следующая

Кіровське — 1) (кол. Ново-Крестівка) м., підпорядковане Шахтарській міськраді Донецької обл. Розташоване на сх. області. Виникло 1954 поблизу х. Крестового (звідси кол. назва) в зв’язку з будівництвом кам’яно-вугільних шахт; смт.: 2) (до 1915 — Іслам-Терек, Іслам-Дірек) рц. Кримської обл. Розташоване в степовій частині Кримського п-ова. Перша письмова згадка відноситься до 1788; 3) (до 1938 — Обухівка) Дніпропетровського р-ну Дніпро-
176
петровської обл. Пристань на Дніпрі. Засноване в другій половині XVIII ст. Назви від прізвища С.М. Кірова — діяча кол. Радянської держави.
Кічера — верш. Українських Карпат. За словником Б. Грін-ченка, кичера — «гора, вкрита лісом», місцевий географічний термін — просто «гора», напр., «кичера, звана Гропа» [Думін, ТУК, 159~160\.
Кічкас — p., л. пр. Дніпра. Назва з тюрк. *kuctik + *as «мала річка» [Отін, ГСУ, 60[. Звідси ж назва кол. м. Кічкас, значна частина якого з побудовою Дніпрогесу затоплена водами вдсх., а решта ввійшла до складу м. Запоріжжя. У кінці І тис. н. е. тут була переправа через Дніпро, відома на Русі під назвою Крарійсь-кого перевозу, «де перевозяться на Русь херсоніти [тобто купці з Криму], а печеніги в Херсоніт».
Кішка (Бака) — верш. Кримських гір. Розташована на пд. зх. Сімеїза. Відома залишками будівель і поховань таврів — одних з найдавніших поховань на Кримському п-ові. Назва за схожість її обрисів з кішкою, що лежить. Паралельна назва нині вживається рідко. Походить вона від тюрк. *baka — «жаба» і дана була, очевидно, за те, що схожа своєю конфігурацією на жабу.
Клавдієво-Тарасове — смт. Бородянського p-ну Київської обл. Розташоване на залізниці Київ — Коростень. Засноване 1900 в зв’язку з будівництвом зал. ст. Перша частина складного топоніма зберігає ім’я інженера-будівельника Клавдія Немішаєва, друга — за назвою села, розташованого неподалік. Утворена за допомогою присв. суф. -єв(о), -ов(е).
Клебань-Бик — 1) (Клебан-Бик, Клебін-Бик, Клепан-Бик, Кльопан-Бик та ін.) р., л. пр. Кривого Торця (бас. Сів. Дінця). Назва від діал. клебань «ковбаня» і тюрк, прикм. *bujiik «великий» (див. Бик); 2) с-ще Костянтинівського p-ну Донецької обл. Заснування почалося 1946 в зв’язку із спорудженням тут Кле-бань-Бикського водосховища, одного з найбільших в Донбасі. Назву перейняло від р. Клебань-Бик, на якій, в межах Клебань-Бикського вдсх., розташоване.
Клевань — м. Рівненського p-ну Рівненської обл. Розташоване на залізниці Рівне — Луцьк, неподалік від р. Горинь. Згадується у 1446. Назву виводять із ст.-п. kleban, pleban, латин. plebanus «парафіальний священник», а значить, і «місце парафії». Звідси ж Клебановиці (в тій же Волинській землі) [Франко 3., 36\.
Клевень (Кливань, Клевна, Кленна, Кленушка — СГУ) — р., л. пр. Сейму (бас. Десни). Назву виводять з балт., порівнюючи з лит. klewac, лат. k\ava — «клен». Пор.: Клева — пр. Березини (бас. Дніпра) в тому ж розумінні [Топ., Труб., 191]. Варіанти Кленна, Кленушка являють собою кальку (переклад) балт. назви.
Клецька (Гутянка, Межирічка) — р., л. пр. Случі (бас. Горині). Назва, імовірно, від арх. укр. клець, клецька «чурбан, обрубок, колода». Дослівно: «Коротка (куца) річка». Кол. назва Гутянка вказує на розміщення на її берегах в минулому гути — примітивного підприємства з виробництва скла. Межирічкою звали за її положення між двома річками — Случ і Стави.
Клива — верш. Українських Карпат. Назва від запозиченого з румун, місцевого географічного терміна клива «незаліснена гора (вершина)» [Лящук, КГТ, 165].
Клобук — згаслий вулкан в Українських Карпатах. Назва, гадаємо, від тю^к. *klobuk — «шапка».
Княжа гора — 1) верш. Канівських гір. Тут, біля К.г., у перші ст. н. е. існувало слов. м. Родень. Назва К.г. дана на честь київського князя Святослава, для раті якого роденці виготовляли червлені щити і сталеві мечі; 2) підвищення у м. Львові, на якому галицький князь Данило Галицький 1240—1250 побудував м.-фортецю і назвав її Львовом.
Княждвір — Княждвірський тисовий заповідник — державний заказник тисового лісу в Карпатах, розташований біля с. Верхнього Івано-Франківської обл. Створений у першій половині
XIX ст. За народним переказом, в урочищі, де тепер знаходиться заказник, колись були хороми князя Данила Галицького, де він відпочивав,— князів двір. Звідси й назва. Проте, як вказує Б.Я. Думін, назва могла і не мати жодного відношення до князя Данила Галицького. В Карпатах і Прикарпатті князем називали не лише руського історичного князя, а й сільського старосту — при поселенні на «волоському праві».
Княже — оз. у центрі Полтавської обл., в гирлі р. Сліпорід. Княжі Байраки — р., п. пр. Омельника II (бас. Дніпра). Княжна — р., п. пр. Водолажки (бас. Дону). Назви свідчать про те, що землі, на яких протікають річки чи розташоване озеро, належали князям (див. Княждвір).
Кобеляки — м., рц. Полтавської обл. Розташоване на правому бер. Ворскли, при впадінні в неї р. Кобилячок, відома в минулому як Кобеляк, Кобеляка. Із зростанням поселення значення р. Ко-беляк, Кобеляка значно зменшилось, що й спричинилося до зміни її назви: за допомогою демінутивного суф. -ок перетворилася на похідну від міста (див. Кобилячок). Від останньої місто й діс-
Предыдущая << 1 .. 77 78 79 80 81 82 < 83 > 84 85 86 87 88 89 .. 200 >> Следующая